➤ Язловець, - прихована реліквія Вірменської криниці Цікаві місця • Пам'ятки • Що подивитись у Язловець, - прихована реліквія Вірменської криниці?

«Україна Інкогніта» неодноразово розповідала про вражаюче село Язловець, що на Тернопільщині. Це містечко колись славилось, адже його купці могли змагатись навіть з торгівлею Львова!

Джерело: Україна Інкогніта

Справді! Враховуючи, що Язловець займав вигідну позицію на популярному транс’європейському маршруті «Via Regia» (Королівська дорога), він швидко розвивався і ставав все більш заможним. У 1461 році львівські торговці відчайдушно скаржилися королю Казимиру IV Ягеллончику, що ярмарки у приватновласницькому Язловці завдають серйозної шкоди економіці Львова та, відповідно, королівському бюджету.

Спад міста розпочався ще під час турецької агресії і посилився за періоду «Австрійського гніту». Останній удар по Язловцю стався, коли російська армія у травні 1916 року знищила його важкими бомбардувальниками «Ілля Муромець». У російських звітах цей жахливий напад на мирне населення був охарактеризований як: «перекриття пожежами єдиного зручного шляху перекидання австрійських резервів».

: Язловець до бомбардування. В єврейському штетлі ще помітні вірменські риси, зокрема обрамлення проходів.

Ці руйнування залишили Язловець без здатності відновитись.

Російські війська, як відомо, знищили увесь ренесансний архітектурний спадок міста, що славилося своїми вражаючими різьбленнями вікон, брам і дверей. Це були витвори вірменських майстрів, які захоплювалися такими архітектурними деталями. А вірмен у Язловці було чимало. На початку XVII століття це містечко стало «вірменською столицею» Поділля, адже тут розташовувалась кафедра вірменського архієпископа.

Сьогодні від вірменської спадщини в колишньому місті залишився лише храм Сурб Нікогайос (тепер — церква св. Миколая, УГКЦ), зведений ще у 1551 році. У «Новій» (нижній) частині замку, з внутрішнього боку, можна також побачити ще одну вірменську реліквію — декоративне обрамлення брами, яке спочатку прикрашало зруйновану росіянами ренесансну вірменську кам’яницю. У 1920-х роках його вилучили з руїн і перенесли на інше місце. На жаль, інша різьблена краса, якою славилось місто, залишилася в минулому.

: Перенесене в замок оздоблення вірменської кам’яниці

Мало хто знає, що в Язловці є ще одна унікальна вірменська реліквія. Особливо підкреслюємо: визначення «унікальна» — це не просто перебільшення, а факт. Ця пам’ятка є однією з найменш відомих. Про неї не знають навіть численні туристи, які останнім часом відвідують цей край, не кажучи вже про більшість місцевих жителів.

: Вірменська криниця

Недалеко від колишнього вірменського храму можна виявити «Вірменську криницю». Зовні це традиційне джерело, яке на Поділлі називають «цюркач» — невисокий кам’яний мур з чавунною трубою, з якої струменить вода. Насправді це досить складна гідроспоруда, зведена працьовитими вірменами ще в XVII столітті. Уся основна конструкція прихована від людських очей. Зокрема, перед тим як вода потрапляє до труби, вона накопичується в великому підземному резервуарі, до якого вона надходить із потужного джерела, схованого у невеличкій мурованій будівлі, що ззовні нагадує вхід у сільський льох. Двері замкнені — що всередині, відомо лише небагатьом.

: Приховане джерело. Поряд будка для насоса, яким вода подавалася до школи.

Якщо комусь пощастить потрапити всередину, можна побачити різьблену плиту з написами, виконаними латинською та вірменською мовами. Це вдалося зафіксувати експедиціям команди ГО «Україна Інкогніта».

Верхню частину таблиці прикрашає орел (чи голуб?) з розпростертими крилами, під яким зображено хрест, оформлений химерним рослинним декором. Далі йде напис латинською: «Вірменин Акоп для блага суспільства збудував 1611 р.»

Нижче — вже вірменською: «Цей хрест і побудоване джерело – роботи Акопа та його брата Степана. Завершено по вірменському літочисленню 1000 і 60 року. Абрам [майстер-різьбяр по каменю] виконав з відданістю». Дата 1787 — рік чергової реконструкції.

Цікаво, що структурно ця таблиця дуже нагадує надгробок відомого польського композитора Миколая Ґомулки (1535–1609), вмурований у стіну сусіднього костелу на честь Внебовзяття Пресвятої Діви Марії (1590 р.). Найвірогідніше, надгробок також виготовлено вірменськими майстрами.

: Надгробок композитора Миколая Ґомулки

На загал, дослідники вважають, що різьблення і костелу, і брами «старого» («верхнього») замку – це теж робота вірменських майстрів Язловця. У справі роботи з каменем вони в ті часи не мали конкурентів.