Віталій Чорногор став на захист України у перший день повномасштабного вторгнення Росії. Доброволець, начальник розвідки, волонтер і людина, яка все життя допомагала іншим, він загинув 3 квітня 2022 року, виконуючи бойове завдання на Київщині.
Дитинство та освіта
Віталій Чорногор народився 16 грудня 1962 року в Переяславі на Київщині.
Після закінчення школи у 1980 році вступив на факультет електрифікації сільського господарства Української сільськогосподарської академії (нині — Національний університет біоресурсів і природокористування України). Саме під час навчання він познайомився зі своєю майбутньою дружиною Оленою.
Після здобуття освіти подружжя повернулося до Переяслава.
Праця і захоплення
Свій трудовий шлях Віталій розпочав електромонтером у районних електромережах. У 1987–1989 роках проходив службу в танкових військах на території Угорщини.
Після повернення працював на заводі «Точмаш», де був енергетиком, майстром та головою профспілкового комітету. Згодом обіймав керівні посади у приватних компаніях, займався екологічними питаннями Переяслава та вів власне господарство.
Рідні згадують його як надзвичайно працьовиту людину із «золотими руками». Він самостійно виготовляв необхідні інструменти, доглядав за садом і подвір'ям, любив майструвати.
Особливою пристрастю Віталія були хижі птахи. Найбільше він захоплювався сапсанами — найшвидшими птахами у світі. Саме тому його бойовим позивним став «Сапсан».
Від волонтерства до фронту
Ще у 2014 році Віталій разом із дружиною активно допомагав українським військовим як волонтер. Він добре розбирався у військовому спорядженні, допомагав із закупівлею та доставкою необхідного обладнання на фронт.
Коли 24 лютого 2022 року Росія розпочала повномасштабне вторгнення, Віталій без вагань став добровольцем.
Його призначили начальником розвідки підрозділу, який виконував бойові завдання на Київщині, зокрема в районі Макарова.
Дружина Олена хотіла вирушити на фронт разом із чоловіком. Хоча до війська її не зарахували, вона стала волонтеркою підрозділу та регулярно доставляла військовим інструменти, продукти, медикаменти, одяг, теплі речі, біноклі та інше необхідне спорядження.
Останній бій
Востаннє Олена спілкувалася з чоловіком 3 квітня 2022 року.
Того дня Віталій Чорногор загинув поблизу села Гоголів Броварського району Київської області, підірвавшись на ворожій міні під час виконання бойового завдання.
Через складну ситуацію в районі бойових дій евакуювати тіло вдалося лише через два тижні.
Героя поховали у рідному Переяславі. На його могилі викарбувані позивний «Сапсан» та зображення його улюбленого птаха.
Пам'ять про Героя
У 2022 році за ініціативою товариства «Просвіта» одну з вулиць Переяслава перейменували на честь Віталія Чорногора.
Його дружина Олена продовжує справу, яку вони розпочали разом. Із 2023 року вона займається волонтерською діяльністю та співпрацює з волонтерським центром у Данії, допомагаючи українським захисникам.
Віталій Чорногор залишив по собі пам'ять як мужній воїн, відданий розвідник, волонтер і справжній патріот, який без вагань став на захист своєї держави в найважчий для неї час.
Вічна пам'ять і слава Герою України!
