Олексій Семків із Івано-Франківська загинув 4 серпня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу села Греківка на Луганщині. Йому було 24 роки. Воїн служив розвідником у 2-му штурмовому батальйоні 3-ї окремої штурмової бригади.
Олексій народився 22 грудня 2000 року та жив в Івано-Франківську. Вищу освіту здобув в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу, закінчивши кафедру електроенергетики, електротехніки та електромеханіки. Університетські джерела також підтверджують, що під час навчання він був пов'язаний зі спеціальністю «Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка».
Після навчання Олексій працював у ПрАТ «Прикарпаттяобленерго». У відкритих матеріалах університету зазначено, що він працював електромонтером з випробувань та вимірювань. За словами рідних і колег, згодом його професійний шлях продовжився у службі діагностики, де він працював інженером.
Спорт був частиною його життя
Олексій займався спортом із дитинства. Спочатку тренувався з тхеквондо, а згодом захопився змішаними єдиноборствами та кікбоксингом. Навіть після початку військової служби не залишав тренувань.
Побратими та близькі згадували його як людину з сильним характером, дисципліною та прагненням постійно долати власні межі.
Саме з цим характером був пов'язаний його військовий позивний — «Еверест».
Фото: Facebook/Оксана Семків
Позивний, який став частиною його історії
Для Олексія назва найвищої гори світу була не просто військовим псевдонімом. Він справді любив гори, багато ходив у походи та мріяв колись піднятися на Еверест.
Гори приваблювали його відчуттям свободи, сили та можливістю перевірити себе. Тому позивний «Еверест» добре відповідав його характеру — цілеспрямованому, сміливому та готовому приймати складні виклики.
В університеті після його загибелі згадували Олексія як відповідального, цілеспрямованого, світлого та чесного випускника, який не вагався, коли настав час захищати Україну.
Любив людей і тварин
Рідні та друзі згадують Олексія як добру й щиру людину. Особливе місце в його житті посідала любов до тварин — він допомагав їм та піклувався про тих, хто потребував підтримки.
Для друзів він був людиною, на яку можна було покластися. Його характеризували як чесного, надійного та співчутливого чоловіка, який залишався собою незалежно від обставин.
Служба у 3-й штурмовій
Олексій Семків служив у 3-й окремій штурмовій бригаді, був розвідником 3-го розвідувального відділення розвідувального взводу 2-го штурмового батальйону.
4 серпня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу села Греківка Сватівського району Луганської області Олексій зник безвісти. Згодом його загибель була підтверджена, і місто готувалося до прощання із захисником.
Цього дня на Лиманському напрямку тривали інтенсивні бойові дії. За даними Генштабу, російські війська атакували українські позиції, зокрема поблизу Греківки, Мирного, Колодязів, Зеленої Долини, Торського, а також у напрямку Дронівки та Серебрянки.
Фото: Facebook/Уляна Крук
Івано-Франківськ попрощався із захисником
3 вересня 2025 року в Івано-Франківську відбулося прощання з Олексієм Семківим.
Траурна процесія вирушила від Будинку смутку на вулиці Ребета до рідного дому воїна на вулиці Федьковича. Після прощання біля дому чин похорону відбувся у соборі Преображення Господнього.
Олексія поховали на кладовищі «Дем'янів Лаз» в Івано-Франківську.
Його ім'я внесене до меморіальних списків загиблих захисників Івано-Франківська. У відкритому меморіальному реєстрі зазначено: Олексій Семків, позивний «Еверест», 24 роки, 3-тя окрема штурмова бригада, загинув 4 серпня 2025 року поблизу Греківки на Луганщині.
Для рідних, друзів, побратимів та тих, хто знав Олексія, він залишився не лише військовослужбовцем із позивним «Еверест». Він запам'ятався як молодий чоловік, який любив спорт, тварин і гори, будував професійне життя та мав мрію підкорити найвищу вершину світу.
Його Еверестом стала Україна, яку він захищав до останнього.
Вічна пам'ять і слава Герою України.
