У 22 роки вона вже працює на бойових позиціях та перехоплює російські ударні безпілотники. Христина із Сумщини служить у зенітному ракетному дивізіоні 14-го армійського корпусу і працює операторкою FPV-дронів-перехоплювачів.

Про історію військовослужбовиці 10 вересня 2026 року розповіло агентство АрміяInform із посиланням на 14-й армійський корпус. Її прізвище у публічному матеріалі не називають. 

Мріяла про військову службу з 18 років

До Збройних сил України Христина приєдналася приблизно пів року тому. Водночас рішення піти до війська не було спонтанним — за її словами, про службу вона мріяла ще з 18 років.

Остаточно на цей крок її підштовхнула ситуація у рідному містечку на Сумщині. Дівчина бачила, як українські безпілотники пролітали над її домом у напрямку російського кордону. Тоді вона сказала матері:

«Мамо, я буду літати!»

Коли російські обстріли прикордоння посилилися, Христина вирішила долучитися до війська та звернулася до ТЦК. 

Замість літака — FPV-перехоплювач

Після базової загальновійськової підготовки Христина пройшла спеціалізоване навчання. Її нинішня спеціальність пов'язана з FPV-дронами-перехоплювачами, які використовують для боротьби з російськими ударними безпілотниками.

Військовослужбовиця служить у зенітному ракетному дивізіоні 14-го армійського корпусу та працює з перехоплювачами Stinger і P1-Sun.

До нової роботи довелося звикати буквально з нуля. Перший навчальний політ закінчився невдало — Христина втратила борт.

Однак невдача її не зупинила.

По 7–8 годин на симуляторі щодня

Щоб опанувати керування дроном, військова протягом двох місяців щодня тренувалася на симуляторі по 7–8 годин.

Таке навантаження поступово дало результат. Після навчання настав момент першого бойового застосування.

І саме він став для Христини одним із найпам'ятніших моментів служби.

Перший бойовий виліт завершився збиттям «Шахеда»

Під час першого бойового вильоту дівчині вдалося перехопити російський ударний безпілотник.

Про свої відчуття вона згадує так:

«Руки трусилися, але відчуття й радість були неймовірними».

Відтоді завдання стало вже не просто навчальним — Христина почала працювати на бойових позиціях та використовувати навички для захисту українських міст і сіл від російських дронів. 

Їй подобається бачити Україну з висоти

Попри небезпеку роботи, Христина говорить, що має особливе ставлення до своєї професії.

Одна з причин — можливість бачити українську землю з висоти під час роботи з безпілотниками.

Для дівчини, яка ще кілька років тому лише мріяла про військову службу, це стало новою реальністю.

Тепер замість звичайної мрії про небо вона щодня стежить за повітряною обстановкою та чекає на появу ворожої цілі.

Чекає зустрічі з мамою та бабусею

Попереду у Христини — довгоочікувана відпустка. Найбільше вона хоче провести цей час із близькими.

Її мама та бабуся досі живуть у прифронтовому містечку на Сумщині, де регулярно лунають вибухи.

Саме заради того, щоб її рідні могли залишатися у своєму домі, Христина продовжує службу.

У підрозділі її роботу описують просто: спостерігати, побачити ціль і перехопити її.

Попереду — нові цілі

Попри вже здобутий досвід, Христина не планує зупинятися на досягнутому.

Серед її професійних планів — опанувати розвідувальні комплекси «Лелека-100» та «Фурія». Крім того, військова мріє отримати власний пульт RadioMaster TX16S для роботи з безпілотниками.

Її історія — ще один приклад того, як війна змінює професійний шлях молодих українців. Людина, яка мріяла про небо, отримала зовсім іншу можливість його побачити — не з борту літака, а через камеру бойового безпілотника.

22-річна Христина із Сумщини сьогодні захищає українське небо там, де ще недавно просто спостерігала за польотами дронів над рідним містом.