Їхнє кохання народилося на війні — серед обстрілів, важких боїв і постійної небезпеки. Олена була медикинею, Вадим — військовослужбовцем. Вони зустріли одне одного на фронті, створили родину, виховували донечку та мріяли про мирне життя.

Але 9 березня 2023 року ці мрії обірвалися. Вадим загинув у Бахмуті, врятувавши життя свого побратима.

Війна звела їх разом

Олена та Вадим познайомилися під час війни. Обоє жили поруч із фронтом і щодня бачили те, що для більшості людей залишається кадрами з новин.

Попри все, їм вдалося створити власний маленький світ — вони кохали, одружилися, будували спільні плани та виховували доньку.

Вадим залишався воїном, а Олена продовжувала працювати медикинею. Їхнє життя було нерозривно пов'язане з війною, але вони продовжували мріяти про день, коли зможуть залишити фронт позаду.

Останній вчинок Вадима

9 березня 2023 року Вадим загинув у Бахмуті. Йому залишалося лише два тижні до 30-річчя.

Під час бойового завдання поруч із ним опинився побратим Валентин. Коли сталася небезпечна ситуація з міною, Вадим закрив собою товариша, прийнявши удар на себе.

Цей вчинок коштував йому життя, але дав побратиму можливість вижити.

Перед смертю Вадим також написав дружині слова, які сьогодні мають для неї особливе значення:

«Ніколи мене не забувайте».

Прощання, яке неможливо забути

Після загибелі чоловіка Олені довелося пережити ще один надзвичайно важкий момент.

Перед похованням вона власноруч обмила тіло коханого та поклала до домовини прощального листа.

У ньому були слова, які передають біль жінки, що втратила найдорожчу людину:

«Мені в обійми хочеться до тебе. Бодай на мить. Одну коротку мить. А там, по тім… Нічого вже й не треба. Болить… Чому ж воно отак болить?!»

Для Олени ця втрата стала не просто смертю чоловіка. Разом із ним зруйнувалося життя, яке вони будували разом.

«Разом до кінця»

Пам'ять про Вадима Олена носить із собою щодня.

На її руці — татуювання із трьома сердечками, присвяченими трьом донькам, та написом «Разом до кінця».

Ці слова стали для неї особливими, адже саме так звучала фраза, яка залишилася з нею після втрати чоловіка.

Олена продовжує жити заради доньок і з пам'яттю про Вадима.

Його історія залишилася в музеї

Речі загиблого Захисника Олена передала до музею. Серед них — його бушлат та фотоальбом.

Тепер ці речі зберігають пам'ять про людину, яка любила свою родину, захищала Україну та в останню мить свого життя врятувала побратима.

Історія Олени та Вадима — це не лише історія про війну. Це історія про любов, яка виникла попри небезпеку, про родину, яку вони встигли створити, і про вчинок, що назавжди залишився частиною пам'яті тих, хто знав Вадима.

Він віддав власне життя, щоб його побратим жив. А його родина продовжує берегти пам'ять про нього.

Вічна пам'ять Вадиму.