Повномасштабна війна росії проти України залишила помітний слід у Північній Осетії — регіоні з населенням близько 680 тисяч людей. Звідси до російської армії вирушила значна кількість військових, а після початку вторгнення до Владикавказа регулярно поверталися труни із загиблими.

Про те, як війна змінила життя регіону, пише The New York Times. Журналісти побували в Північній Осетії та поспілкувалися з родинами загиблих російських військових.

У Владикавказі з'явилося окреме кладовище для загиблих

За даними NYT, військових, які загинули під час війни проти України, у Владикавказі ховають на спеціально відведеній ділянці кладовища. Вона продовжує розширюватися.

Однією з могил там є поховання 20-річного Альберта Абаєва. Він загинув у перші місяці повномасштабного вторгнення.

Його мати Оксана Абаєва після загибелі сина заснувала організацію для жінок, які втратили близьких на війні.

Історія її родини на цьому не закінчилася. Чоловік Оксани Хетаг Засеєв невдовзі після початку вторгнення також пішов до російської армії. Коли Альберт загинув, Засеєв сам вирушив до Ростова-на-Дону, щоб забрати тіло сина з військового моргу та доставити його до Владикавказа.

За словами Абаєвої, після загибелі сина її життя фактично розділилося на «до» і «після».

Втрати вищі за середні по росії

Північна Осетія має відносно невелике населення, однак її представники активно брали участь у війні.

За дослідженням Валерія Дзутсаті, станом на літо 2024 року в російській армії в Україні могли служити близько 12 тисяч осетинів. Автор застерігає, що ця оцінка не є офіційною та може включати представників інших етнічних груп, які проживають у Північній Осетії, а також частину вихідців із Південної Осетії.

Інший показник стосується загиблих.

Станом на 25 березня 2025 року спільний проєкт BBC та Mediazona поіменно підтвердив загибель 742 військових із Північної Осетії. Це не остаточна кількість, оскільки підрахунок базується на відкритих джерелах і не охоплює всіх загиблих.

Окремий аналіз даних до кінця лютого 2026 року показував, що рівень підтверджених втрат у Північній Осетії приблизно на третину перевищував середній показник по росії.

Родини говорять про втрати, але це не означає відмову від війни

Водночас журналісти NYT не описують Північну Осетію як регіон, де сформувався масовий антивоєнний рух.

Навпаки, частина людей, які втратили близьких, продовжує підтримувати війну. Оксана Абаєва заявила журналістам, що хоче миру, однак пов'язує його завершення з перемогою росії над тими, кого російська пропаганда називає «нацистами в Україні».

Під час відвідин кладовища журналісти стали свідками суперечки між родичами загиблих. Одна з жінок наполягала, що в росії немає війни, а триває так звана «спеціальна військова операція». Інша відповіла, що для її родини це саме війна.

Ця сцена, за описом NYT, показує суперечність, яка існує в регіоні: люди одночасно переживають реальні втрати своїх близьких і продовжують сприймати російську версію причин війни.

Війна вже впливає на наступне покоління

Найбільш промовистою деталлю історії Абаєвої стала розмова про її молодшого сина.

За словами жінки, її восьмирічний син уже говорить, що також піде на війну та захищатиме свій народ.

Таким чином, наслідки війни в Північній Осетії проявляються не лише в кількості поховань. Вона впливає на сім'ї, місцеве суспільство та уявлення дітей про військову службу.

При цьому точну кількість загиблих уродженців Північної Осетії встановити складно. Відкриті підрахунки постійно оновлюються, а російська влада не публікує повної статистики втрат.

The New York Times показує регіон, у якому наслідки війни стали частиною повсякденного життя: на кладовищах з'являються нові могили, родини втрачають синів, але підтримка війни та сформовані російською пропагандою уявлення при цьому нікуди не зникають.