Станіслав Гармаш мріяв будувати майбутнє, любив техніку, спорт, риболовлю та подорожі. Він планував працювати далекобійником у Європі, але після початку повномасштабного вторгнення добровільно став на захист України. Боєць 108-ї окремої бригади територіальної оборони пройшов найгарячіші ділянки фронту, рятував побратимів під вогнем і до останнього виконував свій військовий обов'язок. Його життя обірвалося 25 листопада 2025 року на Запорізькому напрямку.
Дитинство, навчання та захоплення
Станіслав Гармаш народився 6 вересня 1995 року у Дніпрі. З ранніх років його цікавили техніка, механіка та все, що пов'язано зі складними механізмами. Після закінчення дев'ятого класу він вступив до Коледжу ракетно-космічного машинобудування Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара.
У 2015 році завершив чотирирічне навчання та отримав спеціальність техніка-електромеханіка з обслуговування верстатів із числовим програмним управлінням і робототехнічних комплексів.
На цьому Станіслав не зупинився. Він продовжив освіту в Національній металургійній академії України, де одразу вступив на третій курс механіко-машинобудівного факультету. Уже в 2017 році отримав диплом бакалавра.
Поза навчанням хлопець захоплювався футболом, боксом, любив знімати відео, записував музику, із задоволенням рибалив і навіть навчився готувати суші. Він був людиною, яка постійно прагнула відкривати для себе щось нове.
Найкращий брат
Для молодшої сестри Анастасії Станіслав був не просто братом, а найближчою людиною.
«Станіслав завжди був моєю підтримкою, дуже добрим та люблячим братом. Я знала, що можу покластися на нього в будь-якій ситуації. Якщо мені було важко — він завжди був поруч», — згадує вона.
Від строкової служби до добровольця
У 2018 році Станіслава призвали на строкову службу до військової частини 3036 Національної гвардії України. Через рік він повернувся до цивільного життя.
У 2021 році молодий чоловік вирішив розпочати новий етап життя. Він поїхав до Польщі, пройшов навчання на водія-далекобійника та планував працювати за фахом. Однак здійснити ці плани не судилося.
Після початку повномасштабної війни Станіслав добровільно повернувся до України. Уже в травні 2022 року він вступив до лав Сил оборони.
Воїн служив у 203-му окремому батальйоні 108-ї окремої бригади територіальної оборони. Виконував бойові завдання на Донеччині, зокрема у Великоновосілківському районі, а також на Запорізькому напрямку.
Свій позивний Konungr він обрав на честь персонажа комп'ютерної гри. У перекладі зі скандинавських мов це слово означає «король», «князь» або військовий правитель.
Людина, яка завжди допомагала
За словами сестри, Станіслав ніколи не прагнув слави чи визнання.
«Він був дуже скромною людиною з великим серцем. Завжди готовий прийти на допомогу. Побратими його поважали, підтримували і берегли», — розповідає Анастасія.
Під час бойових завдань він неодноразово ризикував власним життям, щоб урятувати товаришів. Один із таких випадків став прикладом справжнього військового братерства — Станіслав виніс побратима з-під ворожого вогню.
За мужність, професіоналізм і сумлінне виконання обов'язків військового нагородили відзнакою «За сумлінну службу».
Останній бій
25 листопада 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу села Барвінівка Запорізької області підрозділ потрапив під масований російський обстріл.
У тому бою старший водій-гранатометник автомобільного відділення Станіслав Гармаш загинув, до кінця залишившись вірним військовій присязі та своїм побратимам.
«Якщо щось трапиться — ти розповіси, яким я був»
Найболючішим спогадом для Анастасії стала розмова з братом на його день народження.
«Я сказала Станіславу, що не зможу жити без нього. А він відповів: "Якщо щось трапиться, ти розповіси, яким я був". Через два місяці батько подзвонив і сказав, що брата більше немає... Я досі не можу цього прийняти», — говорить вона.
За словами сестри, навіть перебуваючи на передовій, Станіслав найбільше хвилювався за рідних.
Він мріяв повернутися додому, обійняти батьків і сестру, побачити мирне українське небо та просто
У захисника залишились батьки та сестра.
Пам'ять про Героя
Станіслава Гармаша поховали на Краснопільському кладовищі у Дніпрі.
У нього залишилися батьки та молодша сестра, для яких він назавжди залишиться люблячим сином і найкращим братом.
На офіційному сайті Президента України триває збір підписів під петицією про присвоєння Станіславу Гармашу найвищого державного звання «Герой України» (посмертно).
Його історія — це історія молодої людини, яка мала безліч планів, прагнула працювати, подорожувати, створювати власне майбутнє, але обрала захищати свою країну. Він віддав найдорожче — своє життя, щоб Україна мала шанс на мирне завтра.
Вічна пам'ять і слава Захиснику України Станіславу Гармашу.
Фото надані Анастасією Гармаш
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ у співпраці з Українським інститутом національної пам'яті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
