У перший день католицького Різдва, 25 грудня, місто Ковель на Волині провело в останню дорогу загиблого захисника України Володимира Бичика. 32-річний військовослужбовець загинув 18 грудня 2024 року на Харківщині під час виконання бойового завдання поблизу Куп'янська.

Володимир Бичик народився 13 вересня 1993 року в Ковелі. Доля випробувала його з раннього дитинства — він дуже рано втратив маму, але зростав у родинному колі серед турботи й любові батька, сестер, брата та нової сім'ї. Навчався у школі №10, а фах зварювальника здобув у Старовижівському професійному ліцеї.

Від мирних справ до захисту України

До війни Володимир працював на будівництвах і деревообробних підприємствах рідного краю. Рідні згадують його як людину небагатослівну, яка не завжди вміла відкрито говорити про почуття, але мала щире і добре серце. Він любив подорожувати, цінував родинні зустрічі й свята, знаходив радість у простих речах.

У липні цього року Володимир залишив мирні справи і був зарахований до 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого (військова частина А1008). На передовій він служив оператором 2-го відділення електронної підтримки взводу управління роти радіоелектронної боротьби.

Визнання мужності

На фронті Володимир зарекомендував себе як надійний і сильний боєць, один із кращих у своєму підрозділі. На початку грудня його відзначили внутрішньою нагородою бригади за мужність, героїзм та сумлінне виконання бойових завдань. Характерно, що про відзнаку він не розповів навіть рідним — батько дізнався про неї вже після загибелі сина від командира.

18 грудня 2025 року солдат Бичик Володимир Володимирович загинув унаслідок ворожого обстрілу в районі населеного пункту Куп'янськ Куп'янського району на Харківщині під час виконання бойового завдання.

Останнє прощання

"На жаль, сьогодні над нашим Ковелем лунають не колядки, а тужлива мелодія «Пливе кача»", — зазначили в Ковельській міській раді. Міський голова Ігор Чайка висловив співчуття родині та подякував загиблому воїну: "Світла пам'ять воїну, який пройшов непростий життєвий шлях, але у вирішальний момент без вагань героїчно виконав свій обов'язок перед Україною".

Володимира Бичика поховали на Алеї Героїв міського кладовища. Він залишив батька Володимира Миколайовича, дружину Інну Степанівну, сестер Наталю та Тетяну, брата Олександра та інших рідних і близьких.