В Україні формується чіткий розрив у ставленні до мобілізації між різними поколіннями. Про це під час брифінгу заявив керівник соціологічної групи «Рейтинг» Олексій Антипович, презентуючи результати нового дослідження.

За його словами, молодші українці частіше вважають мобілізаційні заходи надмірними, тоді як старші — навпаки, говорять про їхню недостатність.

Позиції різних поколінь

Згідно з результатами опитування, більшість громадян віком 18–35 років оцінюють мобілізацію як «надмірну».

Водночас українці віком 50+ частіше вважають, що заходи з комплектування війська є недостатніми.

«Це новоутворений вододіл між поколіннями», — зазначив Антипович.

Чому частина суспільства уникає цієї теми

Дослідження також показало, що приблизно третина українців не хоче обговорювати тему мобілізації.

Соціологи пояснюють це глибинним страхом війни. Для частини людей це питання пов’язане не з політикою чи обов’язком, а з особистим ризиком — можливістю загинути.

Саме цей фактор часто стає причиною дистанціювання від теми.

Попри страх — розуміння необхідності є

Водночас дослідження показує іншу важливу річ: навіть ті, хто має страхи або сумніви, загалом усвідомлюють необхідність мобілізації.

«Якщо не буде притоку військових, то хто триматиме фронт?» — підкреслив Антипович.

Тобто в суспільстві одночасно існують дві позиції: емоційне несприйняття і раціональне розуміння необхідності.

Довіра до ТЦК залишається проблемою

Окремо соціологи звертають увагу на ставлення до територіальних центрів комплектування.

За результатами дослідження, робота ТЦК часто отримує негативну оцінку, що впливає на загальне сприйняття мобілізації.

Це може підривати довіру до самої системи та ускладнювати комунікацію з населенням.

Що це означає для суспільства

Ситуація демонструє складний баланс: частина українців підтримує необхідність мобілізації як елемент оборони країни, інша — відчуває страх і внутрішній спротив.

Такий розрив створює виклик для держави — як пояснювати рішення, зменшувати напруження і водночас забезпечувати обороноздатність.

І головне питання зараз — не лише в цифрах мобілізації, а в довірі та діалозі всередині суспільства.