У статті для «The Atlantic» аналітик Філліпс Пейсон О'Браєн аналізує зміни у зовнішній політиці України, яка більше не покладається на Сполучені Штати як на основного стратегічного партнера. Після року напружених намагань втримати США у статусі союзника, Київ, схоже, остаточно здався, переглянувши свою стратегію співпраці з Вашингтоном в умовах сучасної політики адміністрації Дональда Трампа.

Відзначено, що незважаючи на зусилля України збереження партнерських відносин зі США, Трамп демонстрував прихильність до Росії, скорочуючи військову допомогу Україні та роблячи критичні висловлювання на адресу українського керівництва. Пейсон О'Браєн підкреслює, що Україна відмовилася від спроби зберегти цю взаємодію і почала активно шукати нові дипломатичні та військові контакти, зокрема з державами Перської затоки та країнами Європи.

Зміна риторики Києва

На думку О'Браєна, публічна позиція України змінилася на тлі покращення військової ситуації в країні, оскільки українські війська, спираючись на власну індустрію дронів та військову структуру, змогли повернути ініціативу в багатьох сферах боротьби. Водночас, успішні наступальні операції на фронті та удари по стратегічних об'єктах у Росії спростовують погляди адміністрації Трампа щодо України, яку вона малювала як "слабку".

О'Браєн також зауважує, що президент Володимир Зеленський дедалі частіше закликає європейських лідерів до посилення оборони, незважаючи на позицію Сполучених Штатів. Хоча багато українців хотіли б, щоб США залишалися на їхньому боці, спостереження за процесами війни продемонструвало, що втрата американської підтримки вже не вважається катастрофою.

Військові інновації

Міністр армії США Ден Дрісколл під час слухань у комітеті з асигнувань Палати представників заявив, що США вивчають та інтегрують український досвід ведення сучасної війни. Україна, згідно з його словами, трансформувала підходи до збройних конфліктів, демонструючи світу майбутнє військових конфліктів завдяки використанню автономних систем.

Зважаючи на всі ці обставини, Київ демонструє здатність продовжувати боротьбу, спираючись як на власні ресурси, так і на допомогу європейських партнерів, незважаючи на відсутність американської підтримки.