На самому перехресті Андріївського узвозу та Покровської вулиці — серед мальовничої та історичної забудови Подолу — височіє вражаючий триповерховий будинок, який зберігся ще з кінця XVIII століття і є однією з небагатьох київських споруд, що пережили Велику подільську пожежу 1811 року.

📜 Початок історії: Лакерди та Поділ

Цей будинок був частиною великої міської садиби, яка з кінця XVIII століття належала родині купця Пилипа Лакерди — представнику відомої київської династії грецького походження. Родина Лакерд (Лакерда, Лакарді) була вагомою частиною місцевої громади: її члени обіймали важливі посади у Магістраті Києва, зокрема як війти, бургомістри та ратсгери.

Фамільне прізвище походить від слова «лакерда» — назви свіжої риби, що відображає первісну торгівельну діяльність Лакерд у місті Ніжин. Саме звідти вони, ймовірно, переселилися до Києва ще за часів гетьмана Богдана Хмельницького, де поступово закріпилися як впливові купці.

Пилип Лакерда у 1813–1814 роках обіймав посаду бургомістра — війта Києва, що свідчить про високий соціальний та політичний статус родини.

🏗️ Архітектура і реконструкція

Первісно будинок був двоповерховим, цегляним і Г‑подібним у плані, з міцними склепінчастими підвалами XVIII століття, які збереглися до наших днів.

У 1902 році садибу, разом із цим будинком, придбав київський купець Акім Фролов. Він ініціював значну реконструкцію, доручивши її проект головному архітектору Києва тодішнього часу — Миколі Казанському.

За проєктом Казанського старий двоповерховий будинок було надбудовано третім поверхом, а також розширено за рахунок нової прибудови з боку Андріївського узвозу. Фасади реконструйованої споруди вирішено в стилі еклектики — поєднання цегляної кладки та ліпних декоративних елементів.

Загалом будинок має:

  • чітке поярусне членування фасадів;
  • поєднання цегляної кладки та ліпнини;
  • декоративні рельєфні гірлянди з квітів і фруктів у простінках вікон третього поверху;
  • розвинений карниз із парними модульйонами та парапетом із фігурних цегляних аттиків. 

Наріжна башта — надзвичайно декоративний елемент споруди — не збереглася до сьогодні, але її відсутність не применшує історичної цінності будинку.

🏠 Внутрішнє життя та льохи

У плані будівля Г‑подібна, і видно, що верхні поверхи були призначені для великих квартир, де мешкали заможні городяни. Деякі приміщення зберегли фрагменти первісного оздоблення, що свідчить про високий рівень інтер’єрного дизайну доби.

Але найбільш інтригуючою частиною залишаються давні склепінчасті льохи XVIII століття, які досі існують під будинком і можуть стати справжньою знахідкою для поціновувачів археології та старовини.

Повертаючись до Андріївського узвозу, будинок №2-а має Г-подібну форму в плані і складається з трьох поверхів. З внутрішнього планування видно, що верхні поверхи призначалися для великих квартир. У деяких кімнатах збереглися елементи оригінального оздоблення.

🧭 Історичне значення та сьогодення

Сучасники вважають будинок пам’яткою архітектури та історії місцевого значення. Він є частиною унікального ансамблю на Андріївському узвозі — однієї з найстаріших і найвідоміших вулиць Києва, що з’єднує Верхнє місто з Подолом і має статус національної пам’ятки.

Ця споруда не лише є пам’яткою архітектури, а й свідком історичних трансформацій Києва, від великих пожеж XVIII–XIX століть до модернізацій початку XX століття.

Ті, хто зможе потрапити до підвалів, зможуть насолодитися давніми склепінчастими льохами XVIII століття. Повірте, вони дійсно існують!

🗺️ Чому варто знати про нього

Цей будинок на Андріївському узвозі, 2‑а — не просто красива стара споруда, а жива частина історії столиці, яка після двохсот років зберегла свою автентичність і архітектурну значущість.